Хмари в серце несуть гіркий щем.
Десь далеко в гаю прогріміло
І в повітрі запахло дощем,
Перші краплі то впали несміло.
В небі блискавка б"є, мов батіг,
Навкруги все на мить освітило.
Грім тріскучий у вухах заліг,
Жах проник в мою душу і тіло.
Мить. І дощ вже полив,як з відра.
Заховатись біжу я до хати.
«Дощ липневий завжди до добра» -
Так повчала мене моя мати.
Гроза
© Copyright: Вера Кириченко, 2012
Свидетельство о публикации №112063001699
Свидетельство о публикации №112063001699
Рецензии