Скільки чужих людей побачив в твоєму сні?
Я не лічив печалі в сумних ночах,
як може сонце зігріти хоча б на мить
змучене самотою, кинуте десь униз
твоє серце...
Скільки твоїх нещасть згадається ще мені?
спрага і втома зріють в твоїх очах.
Чуєш - за обрієм наче гроза гримить,
дощ спалахне і дрібними шматками сліз
розіб'ється,
Боже, скажи мені, де все пішло не так,
Де загубилась доля твоя й моя,
Жалісно плаче птах, наче хтось помер,
Я відчуваю - всередині так горить
моє серце.
Ми залишились на різних теперь світах,
Не допоможе прохання и каяття,
Ти не питай, що робити тобі тепер -
И найміцніша, найтовша від зради нить
розірветься.
Зрада
© Copyright: Ната Кононенко, 2012
Свидетельство о публикации №112062905672
Свидетельство о публикации №112062905672
Рецензии