Колись мені я пам’ятаю,
Ти чорнобривці дарував.
Ця квітка, наче квітка з раю,
Бурштинний колір милував.
Палахкотіло сонце в квітах,
Їх жар приваблював думки.
Ми заплітали у віночок,
Життя майбутнього струмки.
Милує око квітка досі,
Вона цвіте в моїм садку.
Нічого у людей не просить,
Росте під сонцем, в холодку.
Я їм наллю води з криниці,
Нап’ються нею досхочу.
І пригадаю вечорниці,
Розраду коло них знайду.
Ця квiтка, наче квiтка з раю
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112062905643
Свидетельство о публикации №112062905643
Рецензии