То в давнії часи було,
Полин травою поросло.
По світу байди мандрували,
На хліб піснями заробляли.
Сліпенькі старці й байстрюки,
Ви долі безталанні співаки.
І під дощем, і в лютий холод,
Йде по слідах за вами голод.
В міста ходили ви і в села,
І скрізь картина не весела.
Зажерливі пани панують,
Безжалісно людей катують.
О, Україно, моя мила,
З якого джерела черпаєш силу?
Щоб теє лихо пережити,
Людські страждання припинити.
В своїх піснях розповідали,
Про те, що чули, відчували.
Про гострий біль у скроні,
І про натрудженні долоні.
Про те ярмо, що шию стисло,
Не відпускає кляте дишло.
Закуті ноги у кайдани,
І кров юршить, тече із рани.
То, що ж змінилося відтоді?
Людські страждання знов у моді.
І знов знедолені, голодні,
З житлом і без житла холодні.
О, Україно, моя мила,
В сльозах дітей ти народила.
Десь заблукали щастя й доля,
Кому потрібна така воля?
Укра на, моя люба
© Copyright: Татьяна Годованая, 2012
Свидетельство о публикации №112062807014
Свидетельство о публикации №112062807014
Рецензии
Дякую, дуже сподобалось.
З повагою
Василий Теодорович Скрипец 27.02.2013 08:54 • Заявить о нарушении
З повагою
Василий Теодорович Скрипец 27.02.2013 08:54 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.