Кров іржавіє і пилом рудим сиплеться
На стінки судин і мені навіть зсередини
Не розлитися на наші спраглі взаємини,
Суходолом не перетнути наші митниці.
Щетиною трешся об скинуті вниз шлагбауми
І ніяк не зітреш розпечений мною метал.
І якось шкода, що я є саме та,
Котра націлює в голову вірний браунінг.
Стискається тіло від браку потрібного доторку,
А тільки твої чомусь – золоті лещата.
І очі наші мають все менше чату.
Байдужість ніби чіпляється до руки.
І скільки прожито, скільки списано і почуто,
Проте я вже місяць навмисне не чую дзвінка.
Серце пульсує двома складами – «ті», «кай».
Вчасно зійти – уміння з познАчкою «круто».
Вчасно зiйти
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112062804174
Свидетельство о публикации №112062804174
Рецензии