Рослинонько, нiжна, прозора...

* * *

Рослинонько, нiжна, прозора,
Нурти помiчаю в тобi,—
Вони пiднiмають угору
Й мене... I мене, далебi!

Цупка постаєш чи тендiтна,
Квiтуєш чи рониш зерно,
А тьмучого — нi! — не помiтно
В тобi... I в менi — заодно!


Рецензии