Загорнулася
Від тебе в самотню пустелю
Сивиною прикрила минулеє
Щоб невпізнаною бути тобою
Натрудила чарівнеє коло
Повисмикувавши чортополохи
Й провела посередині риску
на дуель викликаючи смерть
Секундантом нам – смуга часу
В вишиванці меланхолії чорній
Та з надходом фатального пострілу
Пройняла мене дикая райдуга
Затопила, заграла хвилями
обійнявши долонями теплими
Я б в цей раз причаїлася мертвою
Та не встигла – життям твоїм просочилася.
Свидетельство о публикации №112062802909