Хусточка

 З-за  причілку  хати  виглянуло  сонце,
 Всипавши  проміння  яблукам  рясним.
 Задрімала  мати,  сівши  край  віконця,
 Спогади  до  неї  вкралися  у  сни.

 В  спогадах  матуся  -  зовсім  ще  дитина,
 На  рум'янім    личку  посмішка  блука.
 З  ярмарку  приїхав  тато.  Як  просила,
 Хусточку  привіз  їй  -  радість  то  яка!

 Час  біжить  так  швидко,  як  літа  дівочі,
 Вже  весну  двадцяту  соловей  співа.
 Танула  в  обіймах  милого  щоночі,
 Хусточку  коханий  їй  подарував.

 Виростила  діток,  сп'ялися  на  ноги,
 У  світах  далеких  донечка  і  син.
 Вкралися  у  серце  мамине  тривоги,
 Присмак  залишивши,  мов  гіркий  полин.

 Зрідка  телефоном  гомонить  із  ними,
 Слухає  внучаток,  наче  солов'їв.
 Знає,  що  приїдуть  десь  на  іменини,
 ...Хусточку, можливо, подарують їй...


27.06.2012р. 17:30


 Для  ілюстрації  віршу  використана  картина 
 Малявіна  Ф.А.  "Девочка  в  белом  платке"