Накритий зверху ковдрою зірок
Я стомлені заплющу нині очі.
Немає сил ступити навіть крок.
Не дихаю... Не чую... Не шепочу...
В міста людей, де янголам моїм
Наважились повідрізати крила,
Вже не дійду. Розтанула мов дим
Моя колись невичерпная сила.
Останній день, як давній переляк,
Зхопив червоним кольором за душу.
Моє безсоння - вічності вітряк,
Безкрайній Всесвіт відданістю зрушить.
***
© Copyright: Александр Ноцкий, 2012
Свидетельство о публикации №112062708529
Свидетельство о публикации №112062708529
Рецензии
