Як ніч найшла, а янголи за нею
збивали подушки, змітали зорі,
зганяли кажанів зі спин коней і
зі снів і гілля струшували зворищ.
Нічниці із менадною душею
порозкрилялися ошатно в шторах,
ловили погляди палкі орфеїв –
заблудлих світляків – жагою хворих.
Щось лепетав з плеча спокуси янгол,
нічницю намагався не вколоти,
а та йому накручувала локон.
І розпустився місяць в барвах танго.
Помішані, проґавлені до йоти –
ставали зайвими слова і кроки.
26 Червня, 2012
Сонет xxxvii
© Copyright: Юрий Лазирко, 2012
Свидетельство о публикации №112062609232
Свидетельство о публикации №112062609232
Рецензии