Гордая любовь перевод с украинского

Горда любов (Сільва Капутікян, переклад Ліни Костенко, http://thenordar.tumblr.com/post/20790144066)

НЕ буду я ні плакать, ні благати,
Моя розлука гордістю німа.
В твоїй душі мене вже так багато,
Що вже для інших місця там нема.
Я тільки знаю: пам’ять самочинна,
Вона минуле підведе з руїн.
Усі жінки із різними очима
На тебе глянуть поглядом моїм.
І де б не був: з тобою, при тобі –
Це я торкну вустами твої скроні,
Це я тобі привиджуся в юрбі.
Коли ж ти знов повернешся додому,
До книг своїх похилишся чолом,
Печальну казку, тільки нам відому,
Тобі розкаже гілочка за склом,
Зроблюсь димком твоєї сигарети,
Неперебутим болем забриню…
Згадаю дати і спитаю: “Де ти?”,
Вікно, як буря, навстіж розчиню,
Ввірвуся в дім і спокій твій порушу,
на п’ять хвилин у долі допрошусь…
Змішаю все – життя, папери, душу…
І вже навіки в пам’ яті лишусь…

ГОРДАЯ ЛЮБОВЬ (перевод П.Голубкова)


Не буду умолять и плакать долго,
Гордость убить - разлуке я не дам.
В твоей душе меня уже так много,
Что для других просто нет места там.

Я только знаю: память рядом с нами,
И быль она поднимет из руин.
Все женщины, с различными глазами, -
На тебя глянут взглядом лишь моим.

Кто ни был бы: с тобой, иль при тебе -
Висков твоих лишь я коснусь устами,
Лишь я буду мерещиться в толпе.

Когда ж домой вернешься сам с собою,
Над книгами вновь склонишься челом,
Сказку печальную, что знают только двое,
Тебе расскажет ветка за стеклом,

Стану дымком твоей я сигареты,
И неизжитой болью догорю...
И вспомню даты и спрошу вновь: "Где ты?"
Окно, как буря, настежь растворю,

Ворвусь в твой дом и твой покой нарушу,
На пять минут к судьбе лишь допрошусь...
Смешаю всё я - жизнь, бумаги, душу...
И в памяти навеки сохранюсь...