(За російським поетом М.Заблоцьким. Вільний переклад)
Не дай розтліти свою душу
Над суєтою хай злетить.
Трудитись, працювати змушуй
Душа без тіла не болить.
Жени її аж через хащі
Веди етапом на етап,
Вона ж у тебе не пропаща,
Поквап її скоріш поквап!!!
Не дозволяй їй спати в ліжку
Як зірка в шибку загляда.
Зумій підставити підніжку –
Підніметься, бо ж молода!
А пожалієш свою душу,
Звільниш від прикростей, турбот:
Буде тебе трясти, як грушу,
Й лишить усіх твоїх чеснот.
Хапай її за що попало
Товчи і вчи до темноти,
Щоб не звикала як попало
З тобою знов по світу йти.
Вона ж раба твоя й царівна
Вклонитись може й полонить.
І грішне тіло їй не рівня:
Душа без тіла не болить
Душа
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112062600216
Свидетельство о публикации №112062600216
Рецензии