* * *
Виклик часу — а в нас порожня.
На плечах чи в кущах — спитай.
Ось куди була подорожня...
Доплелись. I хоч не свiтай.
Миготить комп’ютерно темне,
I морга на зрубанiй вус.
Ну чого вам iще вiд мене,
Ну хiба — такий — пiднiмусь?!
Бачте, безвiсть як спрагло блима,
Чи зiйшлося усе — звiря:
Це — душа. А це — кров-калина.
А оце — оскал опиря...
Виклик часу, а в нас порожня...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112062508657
Свидетельство о публикации №112062508657
Рецензии