Завеснiла душа

Завесніла душа, зацвіли таємницями ночі,
Розлилися жалі гомінкими струмками в річки,
І все більше до зір підіймаються пристрасні очі:
У сузір’я вплітають бентежні надії-стрічки.
Завесніла душа –я іду у садочок під груші,
Попливли грабельки по торішньому листю в танок,
Самосійні барвисті улітку цвістимуть тут ружі,
Ну а зараз тривогу приборка  легенький димок.
Не один вже сірник гасить вітер, мов грає зі мною,
Я ж в кілечко долоней ховаю свій вогник малий ;
Тої весни удвох працювали тут разом з донькою,
Ну а зараз одна, та ще кручений вітер лихий.
Пнеться, б’ється вогонь під вагою зіпрілої кучі, 
Пломінкі язики рвуться зорі цнотливі лизнуть,
Вітер кидає вгору жарини, живучі,палючі,
Вони ж спалахом стелять останній небесний свій путь.
Розігріє багаття натомлені руки і душу,
Заворкоче дрімота крізь тишу, гукаючи в сни,
Обійму кучеряву стареньку довірливу грушу,
І віддамсь, розпашіла, солодким чарам весни.