История про Кошку и ее Человека перевод на украинс

История про Кошку и ее Человека (Саша Бест, http://poem.com.ua/category/classik/ahmatova)

В пыльной Москве старый дом в два витражных окошка
Он был построен в какой-то там –надцатый век.
Рядом жила ослепительно-черная Кошка
Кошка, которую очень любил Человек.

Нет, не друзья. Кошка просто его замечала –.
Чуточку щурилась, будто смотрела на свет
Сердце стучало… Ах, как ее сердце мурчало!
Если, при встрече, он тихо шептал ей: «Привет»

Нет, не друзья. Кошка просто ему позволяла
Гладить себя. На колени садилась сама.
В парке однажды она с Человеком гуляла
Он вдруг упал. Ну а Кошка сошла вдруг с ума.

Выла соседка, сирена… Неслась неотложка.
Что же такое творилось у всех в голове?
Кошка молчала. Она не была его кошкой.
Просто так вышло, что… то был ее Человек.

Кошка ждала. Не спала, не пила и не ела.
Кротко ждала, когда в окнах появится свет.
Просто сидела. И даже слегка поседела.
Он ведь вернется, и тихо шепнет ей: «Привет»

В пыльной Москве старый дом в два витражных окошка
Минус семь жизней. И минус еще один век.
Он улыбнулся: «Ты правда ждала меня, Кошка?»
«Кошки не ждут…Глупый, глупый ты мой Человек»


ІСТОРІЯ ПРО КІШКУ ТА ЇЇ ЧОЛОВІКА (вільний переклад П.Голубкова)

В курній Москві дім старий в два вікна невеличких,
Що побудован в якийсь там ще «-надцятий вік».
Поруч жила з ним сліпучо-чорнявая Кішка.
Кішка, яку дуже-дуже любив Чоловік.

Друзі? Та ні. Кішка просто його помічала -.
Мружилась трішечки, ніби дивилась на світ
Стукало серце... Ах, як її серце мурчало!
Як, під час зустрічі, він шепотів їй: «Привіт»

Друзі? Та ні. Кішка просто  йому дозволяла
Гладить себе. На коліна сідала сама.
В парку  вона з Чоловіком тим якось гуляла
Він раптом впав. Ну а Кішка зійшла вмить з ума.

Вила сусідка, сирена ...  Швидка мчала нишком.
Що ж там творилось тоді у них всіх в голові?
Кішка мовчала. Вона не була його кішкой.
Просто так вийшло, що... то був її Чоловік.

Стала чекать. Не спала, не пила і не їла.
Кротко чекала, що знов у вікні блимне світ.
Просто сиділа. І навіть злегкА посивіла.
Він же повернеться, й тихо шепне їй: «Привіт»

В курній Москві дім старий в два вікна невеличких,
Сім життів мінус. І мінус іще один «вік».
Він усміхнувся: «Мене ти чекала, а, Кішка?»
«Ні, Кішка я... Ти дурний мій, дурний Чоловік».