Долав я мурованi стiни...
Долав я мурованi стiни,
Та їх не поменшало, нi...
I раптом — стою на колiнах.
У висях а чи в глибинi?
Та як же це сталось, та як же:
Злетiв — а молюсь, як на днi,
I жду, коли небо покаже
За стiнами правду менi.
I жду, коли пекло роз’яснить
Згадку мурованих стiн...
Як гасне, як зразу все гасне,
Заледь устаю iз колiн!
Свидетельство о публикации №112062305917