Однi вони...

Однi вони все знають певно
Й не припускаються оман,
Себе утверджуючи ревно
I влади цмулячи дурман.

Тому й виходить, як годиться,
Хоч доокола, хоч в умах,
Котрi були б, можливо, птицi,
А з них зробили сiромах.

Ох, поводатарi удатнi,
Налитi кров’ю аж до брiв,
Чи вам додасться благодатi
За все, куди i я прибрiв?..


Рецензии