Твой хлеб

                Твій хліб
Хліб на столі. Пахучий і рум»яний,
Неначе сонце встало з-за гори.
Лоскоче душу нам святий, духмяний,
Неначе каже: «Їж мене, бери!»
   На рушнику гаптованім, строкатім,
   Що мама вишила. Давно оте було…
   Блаженний хліб… Молитвою у хаті
   Враз роздалося, наче зацвіло…
А за вікном – жоржини гордовиті
Наївно знову стукають в шибки…
І чисті роси, сонцем не допиті
Вже напувають житні колоски…
   Майбутній хліб. Яка важка дорога!
   Це знають і старі, і молоді.
   І прикро так! І так бере тривога,
   Що десь голодні люди є й худі…
А хліб іще, буває, викидають…_
Нехай суха буханка, хай черства!
Згадай, що люди й досі голодають,
І їм – як мед пекуча кропива…
   Цінуймо хліб! Не кидаймо додолу!
   Бо він святий, як Ангела душа.
   І він спішить до батькового столу,
   І він чимдуж до тебе поспіша…
І ось він тут, всміхається до тебе,
А за вікном зітхають явори…
Є сіль і хліб, і більшого не треба!
Цінуй його! Він – твій! Бери!...