Сыновья

                Сини


Розлетілись рідненькі пташата,
Розлетілись у дві сторони…
І чекають їх батько і мати,
То ж колись завітають сини…
   Старший десь на роботі, в столиці,
   І як згадуєш – жаль дотика.
   Все одно, нарікать не годиться,
   Вже написана доля  така.
Менший учиться в Харкові, з літа,
(Повертає хай Бог від біди!)
Й так за сина приємно радіти,
Ніби квітнуть для мами сади…
   А подальше життя – невідоме,
   Як і те, що роками спливло…
   І ніяк не зустрінуться вдома
   За столом за одним, як було…
Та квартира радіє, і дуже!
Як візит котрий син нанесе.
І ніхто не буває байдужим,
І, здається, світлішає все…
   Краще з»їсти, м»якіше поспати,
   Наче вперше, - радіють батьки.
   Гордий тато, любується мати, -
   Як же гарно, як все залюбки.
Тільки б сісти за стіл, як годиться,
Щоб всі разом, як раньше було.
І кампоту з порічок напиться,
Чи поїхать до баби в село…
   То ж чекають і батько, і мати,
   Що зберуться всі разом сини.
   В батьків доля: чекати, чекати..,
   Й тут нема нічиєї  вини…