Село
Люблю село, яке мене зродило,
Долини, луки, верби і мости…
І ті стежини, що у ліс водили,
Курні шляхи любові й доброти…
Я пам»ятаю мамині городи,
Жилявих рук порепані сліди…
І сіру тінь квітучої природи,
Й снагу криниць живильної води..
Люблю село, тополі обважнілі,
Вони ще довго житимуть, мабуть.
І сосни всі старі і почорнілі
Хоролу тінь в дарунок віддають…
Уже і я за віком мудра стала,
Все більше нових зморщок на чолі.
Та це село дало мені немало,
За це спасибі людям і землі!
Свидетельство о публикации №112062305852
Мій край дорогий,
Знайомі з дитинства стежини.
Де в росах кришталь,
Де пісок золотий,
Де в небі безмежні хмарини.
Село моє рідне,
Колиска моя,
Нас доля зв’язала з тобою.
Ти – берег життя,
Ти – ранкова зоря,
Ти – пташка, що мчить над водою.
(З мого вірша "Моє село" - повністю на моїй сторінці).
А Ваш вірш вразив мене правдивістю, ліричністю та любов"ю до свого села!!!
Щасти Вам у всьому!!!
З теплом та повагою, Юрій!!
Прокопенко Юрий 29.10.2013 17:51 Заявить о нарушении