Чи то ясен тремтить?

Наче зіроньки сміх покотився з Чумацького Шляху,
Сколихнув все навколо, і лине кудись в небуття,
І шукає душа менестрелем чи зірку, чи птаху,
Що осяяла мить, та й не стало без неї життя.

      ПРИСПІВ:      О, прийди хоч у сни, і зніми з мого серденька чари,
                Шал навпІл розділи, я тобою, лебідонько, марив –
                Зійде туги імла, зникне геть, ніби привид-химера,   
                І всміхнеться на мить від обіймів на небі Венера.

На терасах небес мерехтять діаманти надії,
Янголятка малі у долоні збирають цей дар,
Чи то ясен тремтить, чи то місяця промені-вії
Срібним полиском дум вистеляють кохання вівтар?

      ПРИСПІВ:      Подаруй мені жар твоїх вуст, моя ясочко красна,
                Із чуттів наших душ витче Доля щось щире і Ясне,
                Зійде туги імла, зникне геть, ніби привид-химера,   
                І всміхнеться на мить від обіймів на небі Венера.