Поетична збiрка Грюс Готт переклад автора

На фотографии:  автор в Израиле, в Галилее, 7 ноября 2004 года.


               
                УРОК   ЖИТТЯ

                Дивлюсь в чужому краї телевізор, -
                І дещо намагаюсь зрозуміть.
                Раніше я й не мріяла про візу...
                Цей край лиш проклинала кожну мить.

                Колись почула я німецьку мову
                На набережній мирного Дніпра,
                І ненависть прокинулася знову, -
                Пробачить наших жертв я не могла.

                Та доля вчить нас діяти священно:
                Веде до ворогів в критичну мить,
                Щоби відкрить людині откровення,
                Щоб істину могли ми зрозуміть.

                Народи світу всі жадають миру.
                І воєн не бажають матері.
                Лише брудні політики-вампіри
                Завжди нажитись прагнуть на війні.
               
                Закони діалектики в Природі... –
                Нічим не можем ми їх замінить.
                Посіймо радість, доброту в народі,
                Щоб жити мирно, вірить і любить.



                *  *  *

                Коли було б потрібно вибрать друга
                Між грішно-покаянних чи святих,
                Я б вибрала між тих, хто знав наругу,
                Між грішників, хто усвідомив гріх.

                Урок  життя, тяжкі випробування
                Мене б учили як у світі жить,
                І усвідомить силу покаяння...
                Прощать, навчитись вірить і любить.

                Знайдуться ті, хто вибір мій осудять,
                Говорячи поміж собою зле.
                Так само між країн, як поміж люду,
                Я вибрала, Німеччино, тебе.


               
                *  *  *
               
                Коли збиралася в чужі краї, -
                Одне я відчувала: треба!
                Чи покарання,чи потреба?...
                Просила: «Доле, підкажи мені».

                Все сталося в житті, мов уві сні,
                Неначе в казці чародійній:
                Послав Бог друзів і надію,
                Дав силу, радість, доброту мені.



                *  *  *   

                Я філософські згадую закони...
                Вже й не запитую себе: "За що,
                Чому ти , доле, ставиш перепони?",-
                Бо за життя зароблено всього...

                Все чітко злагоджено в цому світі, -
                Немає випадковостей ніде.
                То що робить: чи у сльозах прожити,
                Чи танцювать, коли журба прийде?...

                Закон всесвітній тяготіння діє, -
                І не дарма я опинилась тут.
                "Для чого?" – лиш запитувати смію.
                -Щоб кращий витанцьовувать маршрут.



                *  *  *

                Співають, дзвонять, дзвонять дзвони,
                Священним звуком омивають простір.
                І духів злих у пекло гонять,
                А звідти, знаєм, вибратись не просто.

                Злий дух згоріти має в пеклі,
                На Землю не вертаючись ніколи.
                Брудні його діла запеклі,
                Мов двірники, з Землі змивають дзвони.


                *  *  *

                Крізь вікна липи пахнуть медом.
                Пташиний хор, немов хорал...
                Розписувать нема потреби.
                Хто з нас в цей рай не потрапляв!

                Цей рай нам шле сама Природа,
                Дарує щедру благодать, -
                Як мати, для людського роду
                Готова всю себе віддать.


                УЧИТЕЛЬ

                З»явився він, неначе Бог, -
                У сяючому ореолі.
                І ніби то було не в школі,
                А йшов на Небесах урок.

                В очах, що  осявали клас,
                Відразу танула неясність.
                Вогонь його очей прекрасних
                В ті дні зачарував всіх нас.


               
                ТЕБЕ, МАРІЄ, ПРОСЛАВЛЯЄ СВІТ

                Співа орган, довколо кличе дзвін...
                Дахи церков торують шлях до Бога.
                І ця цілюща,праведна дорога
                Несе тобі, Маріє, свій уклін.

                Чужою мовою ті молитви
                Нарешті в Мюнхені я зрозуміла.
                Життя даруєш Духові у тілі, -
                Для людства  -  втілення Природи Ти.

                Дух вдосконалюючись на Землі,
                У Дім Небесний до Отця вертає
                Через світи космічні і безкраї
                Вогненно-чистим  завдяки Тобі.


                ГРЮС  ГОТТ

                Тебе вітаю я, Німеччино: «Грюс Готт!»
                Лягли у терніях шляхи твої розлогі...
                Багато маєш  труднощів, турбот
                За те, що збочила колись з дороги.

                Зміцнів, омився в покаянні твій народ
                В співдружності різноманітних рас і націй.
                Тебе вітаю я, Німеччино: «Грюс Готт!»
                Живи в достатку, в мирі. Без дотацій.



                ДО  ДОЛІ ВЛАСНОЇ  РЕДАКТОРОМ  НАЙМУСЬ

                Відомо, - доля в кожного своя, -
                І не відмовиться, не замінити...
                Якщо важка, як  з нею вік прожити,
                І з ким порадитися мала б я?...

                До долі власної редактором наймусь.
                Наймусь, можливо, за мізерну плату, -
                Чи гідну згодом матиму відплату?...
                За копійки редагувать візьмусь.

                Журбу веселістю я заміню.
                Я ворогів любитиму, як друзів.
                І народившись наново у дусі, -
                Із смерті в життя вічне перейду.


                М О Л И Т В А

                Благослови, Господь, того, хто може
                Покаятись і усвідомить гріх,
                І тих, хто в покаянні допоможе
                Прощенням і молитвою за них.

                Не допусти майбутнім поколінням
                Спокутувать колись гріхи батьків.
                Пошли, Господь, прощення і терпіння,
                Любов і мир напротязі віків.


               
                *  *  *

                Я згодом в інший світ не боячись піду,
                Бо знаю: житиму у Дусі неодмінно, -
                У планетарну вічність перейду нетлінну,
                Бо не прислужуюсь, -  я  Господу служу.