И я тебя прощу

       І я тобі пробачу


І знов надворі теплий день,
Глибоким стало небо,
Птахи заводять хор пісень,
Мені вони не треба!
   Болить голівонька моя,
   Щодень мокрі повіки…
   Моя матусю, з сумом я
   Здружився вже навіки…
Ти не приходиш. Де ти є?
На тебе я чекаю.
Зернятко ж я таки твоє,
Ти близько, - твердо знаю.
   Я сподіваюсь день при дні
   На крихітку-удачу…
   Прийди до мене хоч ві сні,
   І я тобі пробачу…
За п»яний крик і синяки
На грудях і на спині, -
Від батога і від руки, -
Болять вони і нині…
   За те, що з голодом дружив,
   Відчув жорстокість, лихо,
   Що існував тільки, не жив,
   Молився й плакав тихо…
За зло і підлість, що мені
Маленькому дістались…
Які ж ті муки неземні, -
А ти лиш посміхалась…
   Своє тепло згубила ти,
   У келиху втопила!
   Тепер його вже не знайти,
   Навік, навік згубила…
Обличчя часто я твоє
У сні своєму бачу…
Прийди, прошу, - така, як є,
І я тобі пробачу…
                ***