Сид Валерий Почему-то доселе запомнилось мне. пере

почему-то  доселе  запомнилось  мне...
Сид  Валерий

http://www.stihi.ru/2010/01/19/2807

***
почему-то  доселе  запомнилось  мне:
опостылевше-пусто  на  мёрзлом  проспекте
оглоушенно-глухо...  в  полночном  аспекте
чёрно-серо  представился  мир  а  не  в  спектре
и  одёжка  как  мышка  висит  на  ремне
и  владычица-полночь  всех  полдней  главней

почему  же?  никак  не  пойму  –  почему
память  вмёрзла  как  лист  в  безымянную  лужу
в  эту  постную  ночь  и  февральскую  стужу
и  её  отпечаток  ничем  не  нарушу
всё  всплывает  всплывает  тот  листик  наружу
безотчётно  и  непостижимо  уму
по  чьему  повеленью  капризу  чьему?!..

а  ведь  несть  им  числа  тем  ночам  и  ночам
тем  которые  с  дрожью  как  скареда  камни
можно  бережно  чтить  чуть  касаясь  руками
можно  пить  с  упоеньем  большими  глотками
можно  клясться  и  клясть  и  платиться  висками
те  что  жизни  полны  сумасбродств  и  исканий...
эти  бездны  без  дней  без  концов  и  начал
но  сомнений  всё  глубже  грызёт  саранча...

значит  что-то  не  так  и  не  должно  пенять
на  сквозной  февраля  ножевой  перекрёсток
пустотелый  проспект  дерева  не  по  росту
на  огней  городских  запылённое  просо
и  таких  же  созвездий  небрежную  россыпь
и  тревог  неосознанных  злую  коросту
нет!  не  должно  пенять!  значит  всё  не  так  просто...

вдруг  тот  памяти  листик  (мой  дядюшка  крёстный)
осенил  как  знаменьем  той  ночью  меня


(переклад  українською)

я  не  знаю  чому  пам’ять  досі  снує:
гострим  вектором  вздовж  площини  проспекту
спустошіло–німій…в  опівнічнім  аспекті
затушований  світ  чорно-сірою  креткою*
сіроманкою  одіж  на  ремені  -  все  що  моє
і  володарка  ніч  сповива  існування  земне

то  чому  ж?  я  не  втямлю  і  досі  –  чому
пам'ять  вмерзла  листком  в  кригу  вранішніх  марев
в  порожнечу  пісну  в  крижаний  фебруарій
як  загублений  зірваний  лист  на  поталу
виринає  тримаючись  з  снами  у  парі
незбагненно  і  незрозуміло  чолу
чи  то  примха  чиясь  чи  веління  йому?!..

не  почислені  ночі  де  лік  тим  ночам
тим  що  жадібно  крали  тремтіння  безкарно
їх  торкатися  можна  шанобливо  руками
пити  наче  тамуючи  спрагу  ковтками
за  прокльони  й  присяги  сплатити  роками
ті  що  повні  шукань  навіжених  в  безтямі
безконечних  початків  і  безодень  начал
та  із  сумнівів  вирви  тужно  хтось  прокричав

тобто  щось  тут  не  так  і  не  варт  нарікань
цей  лютий  перетяг  у  рік  високосний
пустотілий  проспект  і  дерева  як  кості
це  розсіяне  світло  над  містом  як  просо
подіркований  неба  зоряний  простір
каяттів  несвідомих  за  сумнівів  розстріл
ні!  не  варте  жалю!  либонь  все  не  так  просто…


так  раптово  листочок  (мій  дядечко  хресний)
прояснив  мою  ніч  у  потемках  вагань

               ***

кретка*  -  олівець  (так  кажуть  на  Бойківщині)

Плэйкаст: