Моя лебідко, люба моя мамо,
Моє життя, мій тихий небокрай
В очах твоїх світає знову ранок
І лине ніжність, ніби водограй.
Твої долоні, як завжди, ласкаві,
Тендітно вкриті шовком теплоти,
Такі, невтомно, до роботи жваві,
До краю жменьки повні доброти.
І горне душу погляд волошковий,
Як дві зорі в блакиті світять ясно,
Нехай ще сміх лунае веселковий,
А скроні сріблом поплелися рясно.
Така легка, як моря подих свіжий,
Квіткова врода і вогники в очах,
І голос плине оксамитом ніжним,
А сива мудрість дремле на плечах.
Нехай літа вкриває листям осінь,
Але ж в душі весна, нехай і пізня
Хоч стали крони трішки жовтокосі,
Та непорушне їх міцне коріння.
Гаряче серце сповнене турботи,
Якби ж воно ніколи не згасало,
І щоб не знало горя та скорботи,
Моя лебідко, люба моя мамо!
Мамо
© Copyright: Ольга Кацу, 2012
Свидетельство о публикации №112062204479
Свидетельство о публикации №112062204479
Рецензии