Життя – це мить, як спалах зірки,
Як цвіт фіалки навесні,
Немов гінкий струмок із гірки,
Це радість, сум, печаль, пісні…
А що там буде після смерті?..
Хоч не загляну за межу,-
Життям в цій сірій круговерті
Признаюсь, дуже дорожу.
Не завжди знаю,як цінити,
Усе, що маю я в житті.
Навчилась жити. Просто жити!
І ніжить мальви золоті.
Навчилась слухати я пташку,
Як ранок землю обніма…
В житті – де легко, а де важко,
Де літо в серці, де зима…
Люблю ключі я журавлині,
Печаль я знаю і жалі…
І цвіт весняний на калині
Люблю найбільше на землі!
Навчилась я пісень співати,
З любов»ю це усім кажу.
Родина є. І батько, й мати, -
Оцим в житті і дорожу.
І хочу світові вклониться,
За те, що літо є й зима,
Що є водиця у криниці,
Що сонце землю обніма…
І ви не заздріть мені, люди,
Несу собі свій хрест сама…
І хай вже буде все, як буде, -
На світі вірш мене трима…
Жизнь - мгновение
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2012
Свидетельство о публикации №112062109471
Свидетельство о публикации №112062109471
Рецензии