Думки
Зберу усі думки мої, мов квіти,
І туго-туго в сніп їх зав»яжу…
Із ними буду плакать і радіти,
Про них нікому й слова не скажу…
Думки мої і мудрі, і прозорі, -
Але чомусь болить моя душа…
Горять, печуть, як виплакані зорі,
І кожна з них до серця поспіша…
А ми чомусь не завжди устигаєм
Зробить, подумать, вимовить слова,
Не завжди іншим людям помагаєм,-
Болить по тому серце й голова…
Тоді кусаєм лікті у тривозі,
Мовляв, - чому ж, чому не вберегли?
Не так, як треба, діяли в дорозі,
Тому і вийшло: просто не змогли…
Думки оті ростуть, неначе квіти,
В собі їх і плекаю, й бережу.
Із ними мені плакать і радіти, -
Але про них нікому не скажу…
Думки
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2012
Свидетельство о публикации №112062109434
Свидетельство о публикации №112062109434
Рецензии