Вдивляюсь у зоряне небо,
В зірки, що сузір’я будують.
Не знаю, як жить в світі треба
З очима, що змалку сумують…
--------
Минають роки блискавично,
Міняється світ навкруги,
І лиш зорі прибиті довічно
На безмежному вкрай полотні.
Ось місяць, неначе пастух,
Безкраї отари пасе,
Пильнує, мов сторож навкруг.
Він у просторі службу несе.
І здається, що зорі – то музи,
Які навівають думки,
Комусь навівають на мудрість,
А мені все мовчать, мов німі.
Я питаю в них:
Зорі, о зорі, чом світило ви ллєте усім?..
Й морякам, що пливуть у просторі,
І багатим, і людям простим?..
Лиш для мене закритії брами,
Лиш мене темнота огорта.
Ви для мене лиш темнії плями,
Як і я для вас лиш пустота.
Я у світі цім йду подорожня,
Промайну перед вами, мов слід.
Лиш залишиться пляма порожня,
Лиш відбиток минаючих літ.
Ночное волнение
© Copyright: Марианна Танюшкина Бигун, 2012
Свидетельство о публикации №112062100556
Свидетельство о публикации №112062100556
Рецензии