* * *
Осінь, осінь... Вітрів інвективи,
Наче в кадіб, у груди гудуть...
Ти чого вимагаєш, примхлива,
Обіцяєш яку всемогуть?
Від Азова проходжу до Гути
Жебраком —
подавайте, гаї,
Нам на вічну спокуту і скруту
Обгорілі червінці свої!
Пси-маршалки при кожнім маєтку
Оббрехали мене і тебе.
Хай! Хто зна лиш криваву абетку,
Листя в скрині свої не гребе...
Осiнь, осiнь... Вiтрiв iнвективи...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112062103067
Свидетельство о публикации №112062103067
Рецензии