Пірнаю у вроду твою, як у літепло річки,
Радію, що ти в мене є - незвичайна така.
Ідеш до вагону - і гамір стиха електрички,
І погляди сяють, і суєтне все утіка.
Не казиться натовп, а яблуку нікуди впасти,
І місце вступили - негоже стояти красі!
Не грубо все, чемно... Дивують разючі контрасти.
Отак лише сонце купається зранку в росі.
А ти усміхаєшся широко, приязно, мило,
Як давнім знайомим і колу найближчих людей.
І ті вже забули, що шлях і життя натомили -
Теплішають очі і слово зрина молоде.
Пірнаю у вроду твою... Випливати ж не хочу,
Бо весело кров стугонить і скипає сльоза.
І теплою зливою хмільно волосся лоскоче,
І сумнів підступний, як злодій тихцем вислиза...
20.06.2012
Пiрнаю у вроду твою, як у лiтепло рiчки...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112062005740
Свидетельство о публикации №112062005740
Рецензии
Чарівно!
Дякую Вам, Вячеславе, за красу і світлість.
Обожнюю Вашу поезію.
Любові та щастя Вам!
Таня.
Веточка Вишни 30.06.2012 13:04 • Заявить о нарушении
Дякую Вам, Вячеславе, за красу і світлість.
Обожнюю Вашу поезію.
Любові та щастя Вам!
Таня.
Веточка Вишни 30.06.2012 13:04 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
