У роздумах про твою душу...

Лелик Котаева
Безліч зірок...
Хмароньки,нібито душі,
Тих, хто помер безчасівно залишивши землю,
Ледве помітні на темному мареві неба...
Що мені треба?-
А дещо сховати від себе!
Все залишити як є,
І про те не бажати,
Щоб подолати душі твоїй залізні грати!
Грати заплющені вітра лютневим поривом,
Їх боронять ті примари, що дотепер живи!
Ти їх плекаєшь як рідних...
А що мені?-
ГРАТИ!!!
Грати заплющені кажуть, що краще мовчати!
                1997г.


© Copyright: Лелик Котаева, 2012
Свидетельство о публикации №112062005532
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Лелик Котаева
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Лелик Котаева