* * *
Зростила iнфантильнiсть
I риску пiдвела.
Спасибi, ваша милiсть,
Що в тому — мало зла.
Що слiзьми, а не кров’ю,
Дасть Бог, скроплю я вам
Слiди попiд горою
I над горою Храм.
...А може, недалекiсть,
Дитячiсть знову це?..
У пазусi лелеки
Я був лиш вiтерцем.
У радощах дитини,
У криковi її
Я був для Сина — сином,
Та не змiям Змiї.
Хай свiт, можливо, й паща
Бридкого плазуна,
Але не на пропаще
Мене вiн намина,
Але моя дитячiсть
Йому не по зубах,
Бо нею Моцарт плаче,
Ридає нею Бах.
I Той в нас воскресає
I входить у життя,
Хто все достоту знає,
А сам — дитям дитя...
Зростила iнфантильнiсть...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112062004938
Свидетельство о публикации №112062004938
Рецензии