Прощай. Тебе найбільш любила.
Найменшим ти зростав у нас.
Та доля так росподілила,
Щоб поховала я всіх вас.
Сашко, Микола, Валік, Толік –
Такі звичайні імена,
Та не зникають в серці болі,
Немов би в тім моя вина.
Одна нас мама породила,
Та доля в кожного своя.
Хоча вона нас всіх любила,
Та жити залишилась я.
Немов би вам хто планував –
На самоті зустріти спокій.
Ніхто вам очі не закрив,
Ніхто не чув останній подих.
І ви пішли у небуття,
Мов з журавлями відлетіли,
Свою енергію життя
Мені на роки залишили.
І тим сказали:- Зупинись!
Куди летиш? Не терпиться?
Умій цінити кожну мить,
Яка вже не повернеться.
Та, мабуть я така вродилась,
І так підказує інстинкт –
Віддать борги не забаритись,
Щоб дітям їх не залишить.
Реквием по братах
© Copyright: Вера Кириченко, 2012
Свидетельство о публикации №112062004631
Свидетельство о публикации №112062004631
Рецензии
Светлая память братьям, а тебе Верочка любви и счастья!
Татьяна Турбина 20.10.2014 11:29 • Заявить о нарушении
Татьяна Турбина 20.10.2014 11:29 • Заявить о нарушении
Спасибо, Танюша! Сейчас занята альманахом. Цены выросли и приходится каждому автору сообщать, что книга дороже и печатать будут на ту сумму, сколько уплатили денег. Значит на одну книгу меньше автор получит. Это тебя не касается. Поэтому нет времени сидеть за компьютером. С любовью Вера
Вера Кириченко 20.10.2014 19:31 Заявить о нарушении
Вера Кириченко 20.10.2014 19:31 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.