А небо в васильках

Тумане! Мій тумане!
Над степом і вітрами,
Над полем і річками,
Над свіжими хлібами.
Над серцем , над журбою
Над долею, над злою,
За те, що не зі мною
Немає   вже  спокою.

А небо в васильках
Колишеться хлібами,
А сльози на очах,
Як жити нам без мами.
Гойдає вітер в полі
Підкошених дві долі,
Він дме на них гойдає
І люта біль вщухає.
Тихенько стине серце
У болі, та обмані,
І розтає  раненько
У голубім тумані.

Ой доле, моя доле!
Гуляєш ти десь в полі,
Гуляш на просторі
А я живу без волі.
Так  жити важко в світі
Коли  не стане мами
Коли піддержку й силу
Віднесено з  вітрами.

Літати птах не може,
Коли обріжутЬ крила,
Коли сидить у клітці,
То йому жить не сила.
А  мама то є крила
Вона дає літати
Вона відкрила клітку
Шоб все на світі дати.

А небо в васильках
Колишеться хлібами,
А сльози на очах,
Як жити нам без мами.
Гойдає вітер в полі
Підкошених дві долі,
Він дме на них гойдає
І люта біль вщухає.
Тихенько стине серце
У болі, та обмані,
І розтає  раненько
У голубім тумані.