Я знаю жіночку одну,
Вона в житті така хороша.
Її душевну глибину,
Не замете в зимі пороша.
Вона для сина і доньки,
Віддасть усе що в світі має.
Вона з молитвою встає,
З молитвою в ночі лягає.
В далекий світ занесена вітрами,
І вкрили серце її шрами.
Але живе достойно, не здається,
З любов’ю радо посміхнеться...
Постать її гнучка та смерекова,
Яка не знає слова, - втома.
Вона як скарб земний, срібленний,
Шанує рід свій весь численний.
З онуками радіє та сміється,
Як їй усе це удається?
Чарівна врода, мила, осяйна,
Глибинна та свята її душа...
Хай без зупину серце її б’ється,
Достаток, щастя – все ведеться!
Не забувай кохана і про себе,
Цей вірш пишу я, лиш для тебе!
(присвятила Мирославі Гавриляк)
Я знаю жiночку одну
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112062002785
Свидетельство о публикации №112062002785
Рецензии