Промайнула осінь. Вдарила зима.
Сумно близь віконця ти сидиш сама.
Біля тебе кішка муркотить у сні –
Їй наснилась мишка в білому вбранні.
А у пічці мирно мерехтить вогонь.
І тулиться кішка до твоїх долонь.
Затишно у хаті... За віконцем – сніг.
І годинник старий не спиняє біг.
Дні пройдуть та тижні. Скінчиться зима.
Тільки близь віконця знову ти сама.
В небі світить місяць... Тиша навкруги.
Що ж щемиш ти серце, краєш до нудьги?
Загарчав собака хрипло у дворі.
Та чомусь не лячно й весело тобі:
Може хтось, нарешті, завітав, дай Бог!
«Сядьте поруч, куме! Посидимо вдвох!».
Зимовий в ршик
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2012
Свидетельство о публикации №112061908485
Свидетельство о публикации №112061908485
Рецензии