На зкошені трави вмить впала роса,
Серпневий заходиться ранок…
Рожевого обрію зве полоса
І сонце виходить на ганок.
На березі річки беру я човна
Й пливу на замріяний острів,
Прозора так манить води глибина,
Й пирнуть туди хочеться просто.
Скрізь безліч років повернувся туди,
На острів, де стрів я кохання,
На острів, де знову ми стали чужі,
Й слова пролунали останні…
Тут все, як і було, дерева й кущи,
Галявина в квітах-кульбабках
А он – очерет, а ото – спориши,
Літає метелик у крапках…
То був лише сон, то наснилось мені:
І човен, і трави, і роси…
Рожевого обрію зве полоса –
У юність, на свіжі покоси…
Спогади
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2012
Свидетельство о публикации №112061908406
Свидетельство о публикации №112061908406
Рецензии