Згубило літо вишиту хустину,
Ромашками та маками гаптовану.
Та й зупинилось тихо біля тину,
Стоїть саме, неначе зачароване.
Вітрець промчав повз тину й оглянувся:
Ти ба, застоялось чогось тут літо!
Поправив чуба свого й повернувся:
Агов! Пливімо ж швидше понад світом!
І попливло, розкішне, зачудоване,
Кидаючи нові й нові хустини,
І стало поле квітом замальоване,
Й верба всміхнулась гарно біля тину.
Я з літом прогулялась ген, далеко,
Букет тримала - подарунок з гаю.
Велично в небі пролітав лелека –
Мабуть, хустину кинув він, не знаю...
Розсипались на ній волошки сині,
А беріжком розквітла сон – трава,
Я біля тину в літечка хустині –
На ній букет всім квітом виграва...
Подарунок лiта
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112061908336
Свидетельство о публикации №112061908336
Рецензии
Ви мене зачарували! Ну ніяк не можу на Однокласниках відшукати вашу тему! З теплом. Л.Ю.
Людмила Юферова 27.06.2012 22:45 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 27.06.2012 22:45 • Заявить о нарушении
Дякую! Чому ж не можете? Майже поруч з Вами, я завжди бачу Вас. І в "Віршах", і в "Стихах". Дякую за зустріч на такій гарній ниві.
Инна Шумовецкая 29.06.2012 00:50 Заявить о нарушении
Инна Шумовецкая 29.06.2012 00:50 Заявить о нарушении