Шляхетна коханка

Що їй до втрати і страти —
До голови в бур’янах?
Їй не вмирати, а рвати
Маки...
              Хай сохне реп’ях!

Хай одчманіє і злісно
Вчепиться псові у хвіст, —
В тому щось буде первісне,
Тим і оновиться зміст

Днів і років невблаганних...
Бризкає сором в лице?
Мертвий —
                кого він там ганив
Перед ганебним кінцем?

Милий заброда без роду —
Брови та маки-вуста...
Втішиться хай воєвода,
Вкусить себе за хвоста!

По бур’янах погасає
Тінню.
              Усі реп’яхи
Нині його...
День згасає.
Скоро й вечірні страхи...

Темна історія замку.
Мак набубнявів, дозрів —
Порох розсипав по ґанку...
Той би козак не набрів!


Рецензии