***
Дві бабки на ганку лузгали насіння,
Та скаржились кожна на тяжке життя.
Їм під ноги ковдрою клалось лушпиння.
Від цього не було у них каяття.
В той час десь у Африці, мабуть у Конго,
Дві бабки зі смаком банани їли…
Точились розмови гарячі та довгі,
А шкурки з бананів по річці пливли.
Всі люди втомилися, долю шукають,
Клянуть підлу владу й невдале життя,
І, згодом, з людини свиня виростає,
Яка всім під ноги кидає сміття.
Яке ж то життя ти й насправді нелегке!
Буваєш кошмарне. Ну повная «жуть»!
Отак під розмови життєві й відверті –
Потрохи, потрохи – і Землю засруть.
Свидетельство о публикации №112061809786