*****
На цій дорозі, руйнуються світи.
Де плаче небо та страждає вітер.
На цій дорозі є свій шлях.
Де хоче мрія, де потягів нема.
Її основа наче скло, прозора й крихка,
Та це не має ніякої мети.
Має силу дух людський,
Та тільки віри небагато…
І це вбиває скло, руйнує, б*є,
Та хоче кожний спробувати сам,
Чи вдасться розбити до кінця?
Чи може це вберегти життя?
Та каже доля: йди та віру збережи,
І там врятується твоє життя.
І там охоче прийме твоє серце,
І цю любов, і ту що залишилась позаду.
Та витримає скло твоє в дорозі,
Не сколихнеться вітер,
Та не заплаче небо,
І мрія засяє немов сонце.
Серце – це сила тих доріг,
А кохати означає йти.
Кохання
© Copyright: Ксения Шабалина, 2012
Свидетельство о публикации №112061807219
Свидетельство о публикации №112061807219
Рецензии