Анна Ахматова - А ты теперь тяжелый и унылый
Марии Шандурковой
***
А ти сега си тъжен и умислен,
отрекъл се от слава и мечти,
за мене си безкрайно мил и искрен,
със свойта мъка ме затрогваш ти.
От виното изпито в тъмни нощи
не знаеш, яве ли е или сън,
покой не си намерил, виждам още
в очите ти мъчителен огън.
Сърцето ти за бърза смърт се моли,
кълне забавилата се съдба.
А твойте упреци, молби, неволи
от западния вятър аз разбрах.
При теб да се завърна как ще смея?
Единствено под родното небе
да пея мога, спомен да милея,
а ти дори не спомняй си за мен.
Потънали в печал се нижат дните.
За теб пред Бог са моите молби.
Позна, че моята любов е скрита
и даже ти не можеш я уби.
***
А ты теперь тяжелый и унылый,
Отрекшийся от славы и мечты,
Но для меня непоправимо милый,
И чем темней, тем трогательней ты.
Ты пьешь вино, твои нечисты ночи,
Что наяву, не знаешь, что во сне,
Но зелены мучительные очи,-
Покоя, видно, не нашел в вине.
И сердце только скорой смерти просит,
Кляня медлительность судьбы.
Всё чаще ветер западный приносит
Твои упреки и твои мольбы.
Но разве я к тебе вернуться смею?
Под бледным небом родины моей
Я только петь и вспоминать умею,
А ты меня и вспоминать не смей.
Так дни идут, печали умножая.
Как за тебя мне Господа молить?
Ты угадал: моя любовь такая,
Что даже ты не смог ее убить.
1916 /?/
Перевод на украинский язык:
Петр Голубков
А ти тепер важкий і сумовитий,
Відрікшийся від слави й суєти,
Але для мене непоправно милий,
І чим темніш, зворушливіше ти.
Ти п'єш вино, твої нечисті ночі,
Що наяву, не знаєш, що у сні,
Але зелені болісні так очі, -
Не знайдеш, видно, спокій у вині.
Серце швидкої смерті тільки просить,
Повільність долі клянучи, поглянь.
А вітер західний частіше все приносить
Звук закидів твоїх, твоїх благань.
Хіба до тебе повернутися я смію?
Під блідим небом на землі моїй
Тільки співати я і згадувати вмію,
А ти мене і згадувать не смій.
Так дні ідуть, печалі примножають.
Як же за тебе Господа молить?
Так, ти вгадав: моя любов така є,
Що навіть ти не зміг її убить.
Петр Голубков 18.06.2012 09:24
Свидетельство о публикации №112061801855
***
А ти тепер важкий і сумовитий,
Відрікшийся від слави й суєти,
Але для мене непоправно милий,
І чим темніш, зворушливіше ти.
Ти п'єш вино, твої нечисті ночі,
Що наяву, не знаєш, що у сні,
Але зелені болісні так очі, -
Не знайдеш, видно, спокій у вині.
Серце швидкої смерті тільки просить,
Повільність долі клянучи, поглянь.
А вітер західний частіше все приносить
Звук закидів твоїх, твоїх благань.
Хіба до тебе повернутися я смію?
Під блідим небом на землі моїй
Тільки співати я і згадувати вмію,
А ти мене і згадувать не смій.
Так дні ідуть, печалі примножають.
Як же за тебе Господа молить?
Так, ти вгадав: моя любов така є,
Що навіть ти не зміг її убить.
Удачи!
Петр Голубков 18.06.2012 09:24 Заявить о нарушении