Вітер пурха у долині
І на полі і в узгір'Ї.
Він усюди має волю
З нею бідную недолю.
Він один і сам з собою.
Ні з ким вітру говорити.
Він лиш може із листвою
Шерудіти , тріпотіти.
Він розгніваний бушує
І зриває з хаток стріхи.
Хтось його не помічає.
Хтось шукає в нього втіхи.
Комусь вітер помагає
Свіжістю повіє в спеку,
Але іноді зриває
З коренем якусь смереку.
Хтось звертається до нього,
Але відповідь не чує.
Хтось співа про нього думи,
Але він їх не нотує.
Він буває творить диво,
Тче його складне прядиво
І на полі трави гнуться ,
Як на морі гнуться хвилі.
Він бере прозорі нитки
У повітрі теплім, чистим.
Їх проводить біля квітів,
Віє запахом барвистим.
Вітер іноді сумує.
Тихо завиває в вікна,
А буває наче з сміху
Щось смішне й безглузде діє .
Кожен своє щось вбачає у вітрі.
Кожен кохає його й ненавидить.
Вiтер пурха у долинi
© Copyright: Свен Лебедь, 2012
Свидетельство о публикации №112061708642
Свидетельство о публикации №112061708642
Рецензии
===
Замечательное стихотворение
«Вiтер пурха у долинi»
Особенно ярко это показано в заключительном слове
Каждый что-то свое видит в ветре.
Каждый любит его и ненавидит.
Всего доброго и удачи.
Ковалёв Александр Павлович 18.06.2012 20:08 • Заявить о нарушении
Замечательное стихотворение
«Вiтер пурха у долинi»
Особенно ярко это показано в заключительном слове
Каждый что-то свое видит в ветре.
Каждый любит его и ненавидит.
Всего доброго и удачи.
Ковалёв Александр Павлович 18.06.2012 20:08 • Заявить о нарушении
