Сьогодні знов, із посмішкою, доля,
Щоб перевірити, чи ми іще живі,
Із терпким присмаком, кохання й болю,
Нам посилає зустрічі нові.
Знов випадково бачу твої очі,
І посмішку яка снилась у снах,
А біль у серці, більше не клекоче,
Немає туги у моїх словах.
Слова мої, залишаться зі мною,
Щоб випадково ти не здогадалась.
Що почуття іще живуть тобою,
Хоча недовго їм уже осталось.
Я їх в душі , сховаю як в темниці,
Довічне їм , призначу покарання.
Щоби не вийшло більше із в’язниці,
З тобою не розділене кохання.
З тобою не роздIлене кохання
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112061701290
Свидетельство о публикации №112061701290
Рецензии
чистий подих мелодійної української мови
у забарві життєвих думок!..
дякую Вам!..
з повагою,
Даша Заярная 17.06.2012 17:05 • Заявить о нарушении
у забарві життєвих думок!..
дякую Вам!..
з повагою,
Даша Заярная 17.06.2012 17:05 • Заявить о нарушении
дякую. дуже приємно чути гарні слова від Автора якому можна наслідувати.
Федик Юрий Михайлович 18.06.2012 00:00 Заявить о нарушении
Федик Юрий Михайлович 18.06.2012 00:00 Заявить о нарушении