* * *
Зустрілись ми в розповні літа,
А розминулися — згадай! —
Ще не збивали першоцвіту
Вітри.
Грози не бачив май.
Була ти біла, мов береза,
І переходила убрід
Всю темінь пристрастей...
Тверезо
Воді дивилася услід.
Тепер спливло її багато
І в небо парою пішло
В спекотні дні...
І раптом, раптом
Загуркотіло, загуло!
Потьмаривсь розум твій тверезий,
А мій, а мій —
і поготів.
І вкриті памороззю леза
Сяйнули впоперек степів —
От вам кордон!
А далі, далі —
Не смійте.
Пийте цей озон —
Жахкі, настояні печалі,
Земний і зоряний ваш сон.
І ти, березово-сліпуча,
Мов блискавка,
що б’є у вир,
Була...
І гнала чорна туча
Несмілу юність у ясир.
Зустрiлись ми в розповнi лiта...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112061602780
Свидетельство о публикации №112061602780
Рецензии