І так гуде проста сопілка...
Мов із землі той спів,
з імли,
Коли була вона ще гілка
І світлі соки в ній гули.
Немов пригадує —
і плаче,
Немов радіє від надій...
Не бережи себе, козаче,
Душі і тіла не жалій!
...Уже в костях і вітер виє,
А от вчуваються, мов спів,
Твої плачі, твої надії,
Усе, чим жив,
чого хотів...
Сопiлка
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112061602691
Свидетельство о публикации №112061602691
Рецензии