Вагон-телятник

Западається, гасне, з розколин
Диха сiркою... Хай майорять
Поосiннi червонi прапори,
Та глибини — давно не горять.
Та серця вже довчадiли, спивши
Жар дотла.
                I пульсують в диму.
I буржуйка не дише. Й колише
Їх телятник, що знав Колиму,
А тепера хiба що в хуртечi,
В порожнечi, у кволiй грозьбi
Вiн похитує думи старечi —

В торохкiй, домовиннiй плавбi...


Рецензии