Чому про тебе всi моi думки?
Веселі і сумні, щасливі і бентежні?
Неспинні, як у березні струмки,
Схвильовані й такі необережні
У ніжності, й у відгуку стрімкі.
Хотів би я, щоб ти почула їх,
Хмільне сум'яття щиро зрозуміла,
Ще не моя, жадана Суламіф,
Але завжди для мене мила, мила,
Та недоступно-юна (це ж бо - гріх!).
І ці думки ніяк не прожену,
Вони на чатах болем мого серця
Про тебе марять, наче про жону,
Оту, єдину, із мого реберця,
І зовсім не чужу, не крижану...
Тому з думками в радості і герці...
15.06.2012
Свидетельство о публикации №112061505416
хай душа з душею
десь у небі обіймУться.
Нехай заплачуть,
потім засміються...
Слова - полова,
а душа - жива.
Веточка Вишни 03.07.2012 01:39 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 04.07.2012 16:33 Заявить о нарушении