Коли настане нiч

Коли настане ніч, прийди до мене милий.
Лиш хрусне злегка сніг під кроками в  безсиллі.
Прийди   у   заметіль,  засніжений,  із  двору ,
І руку простягни, моя ж  -  вогонь   в   цю   пору.

Як тепло на душі, і мрії полум’яні.
Так   жар  по  тілу   йде,  ми  разом ніби п’яні.
Обійми   мовчазні,  цілунки  соковиті.
Хоч постіль  –  білизна,  а  ми   чомусь  в   блакиті,

На  хмарах  в  небесах,  і   що  нам  до  земного.
Не  треба   зразу   все,   почнемо  із   малого,
Я  п’ю твої  слова,  язик  гортає  вії,
По  тілу  лоскотун,  він  квітку  ту  відкриє,

І  десять  д’яволят  спішать  попестить  груди,
Та  знову  шепіт  твій,  а  в   небі   зорі   всюди...
Що  робить  ця любов?  Вона приходить знову,
І  час  не  повернеш,  бо  віриш  в  кожне  слово!


Рецензии
в мене сл1в нема ,так гарно 1 соковито написала,аж-аж.
особливо сподобалось : про язик 1 в11 , про кв1тку в1дкриту(Ленусь,страшно люблю цветы),про десятку пестун1в 1 1х ц1ль.

Макат Нехошет   15.11.2012 10:15     Заявить о нарушении
Дякую за оцінку, вірю тобі, як знавцю! Квіти - краса землі, тому все, що нам гарне, порівнюємо з квіткою! А д'яволята такі нестримні!))))

Елена Каминская7   15.11.2012 11:18   Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.