Білий сніг, наче сон, на долоні,
Білий сніг холодить у душі…
Я чекаю його у поклоні
З тих часів, як цвіли спориші…
З тих часів, коли плакали зорі,
Коли мальви цвіли золоті.
Коли спали криниці прозорі,
Все забувши у цьому житті.
Білий сніг холодить мені душу,
Замітає до стежини й путі…
Все одно я кохать його мушу,
Як нікого й ніколи в житті!
Білий сніг – і кохання, й розлука,
Білий сніг і в дворі, і в душі..,
Але березень в душу вже стука,
І складаються легко вірші.
Белый снег
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2012
Свидетельство о публикации №112061407816
Свидетельство о публикации №112061407816
Рецензии